abramshlimazl

#хуцпа. #евреи. #иудаизм. #сатанизм. часть3

ЛІВИЙ ШЛЯХ – ПРАКТИКА АНТИРЕЛІГІЇ

У 1 ст. до н. е. остаточно складається канон священних книг іудаїзму, тож можна сказати, що приблизно в цей час антисистема Єзекиїла в цілому була доведена до логічного завершення. У цей же час Іудея була долучена до величезної Римської імперії: за словами єврейського історика Йосипа Флавія, євреї вже проникли в усі міста Римської імперії і важко було знайти таке місце, де б їх не було. Це означає, що антирелігія потрапила в сприятливі умови для свого поширення і втілення. Отже, екзотична теорія з небаченою досі інформаційною зброєю перейшла у фазу практичного застосування. Фактично, це була життєва стратегія слабких, але нахабних, відома під назвою «лівий шлях». В її основу покладена ілюзія, що можна обійти установлені Творцем закони еволюційної змагальності («правий шлях») – і тоді слабкі переможуть сильних і «хто був ніким, той стане всім». Оскільки слабкі не можуть перемогти у чесному і відкритому зіткненні, то для свого виживання вони повинні використовувати приховані дії, обман і маніпуляції, а також підрив життєспроможності сильних зсередини, щоб ті нищили себе власними силами. Це як згадана вище вакцинація – самознищення за власні гроші. Вчення Єзекиїла про «вибраний народ» дало світоглядну основу для «лівого шляху» та ілюзорне обгрунтування його законності. Духовним центром цього антиеволюційного, антиприродного, богоборчого світогляду став Єрусалим. Після розпаду імперії Данвида–Салимона у 927 р. до н. е. це дуже давнє арійське місто стало столицею незалежної Іудеї, а ще через тисячоліття перетворилося на центр антирелігії.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ САТАНІЗМУ

Нагадаємо, що головною зброєю «лівого руху» стала інформаційна зброя, нині відома як хуцпа – безмежна брехня і неймовірно нахабна, абсолютно безсоромна поведінка. Це давало фарисейському руху перевагу перед усіма іншими народами, оскільки існування хуцпи вважалося неможливим, бо виходило за межі людських уявлень. Натомість в самому фарисейському середовищі культивувалась богоборча теоретична база і виховувалась відповідна поведінка. Написані Єзекиїлем та його послідовниками книги – це не історія народу, а інструкція з застосування хуцпи. Це й не приховується, адже родоначальником єврейського народу вважається патріарх Яаков, саме ім’я якого, згідно з книгою Буття (27.36), означає «обманець, хитрун», про що відверто пишеться у коментарях до Біблії і біблійних довідниках. Цей Яаков спочатку обдурив свого брата Ісава, потім батька Ісаака, потім свого дядька Лавана, що дав йому притулок. Пізніше він отримав благословення від якогось злобного нічного духа, який нагородив Яакова «печаткою диявола» – пошкодив йому стегно і зробив його кульгавим (Буття, 32.26–33). Не обійшлося й без хуцпи: темний дух дав Яакову ім’я Ізраїль, яке начебто означає «богоборець». Нахабство полягає в тому, що Ізраїль – це із-ра-їль, тобто «від сонячного Бога» (порівняйте з укр. іскра – «від сонця» або Іскаріот — «із Каріота»). Відомо, що це слово у формі «Is-ra-il» присутнє в ханаанських текстах середини 3 тис. до н. е., тобто за два тисячоліття до появи євреїв у Палестині (Мифы народов мира. М.: «Сов. энциклопедия», 1980–2000. Т. 1. – С. 488). У раввіністичній літературі цей обманець-хитрун-богоборець розглядається як символ єврейського народу, зразок доброчинності та справедливості. Не менш повчальною є ще одна вигадана історія – про Іосифа, Яакового сина. Перебуваючи на службі у фараона, він спочатку зібрав у селян всі надлишки хліба за 7 попередніх урожайних років. Тож коли почалися неурожайні роки, як це зазвичай буває через природну циклічність, то народ вже не мав запасів продовольства (Буття 41.47-49). Фактично, Іосиф створив штучний голод. Скориставшись масовим голодуванням, він спочатку відібрав у єгиптян все золото і срібло, потім худобу, потім землю. Позбавлених землі людей він почав концентрувати у містах, адже в селах почався голодомор. Після цього Іосиф дав селянам їхнє ж зерно, але при умові, що вони віддаватимуть державі 20% (свого роду ПДВ) від зібраного врожаю. У такий спосіб вільні селяни за їхні ж гроші були перетворені на рабів, таких собі колгоспників. «І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Гошен, і вони (іудеї) набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися» (Буття 47.13-27). Попри всі зусилля біблійних археологів, донині не виявлено жодних слідів перебувавння євреїв у Єгипті, а з погляду істориків описана подія взагалі історично неможлива. А все тому, що в «Бутті» та інших книгах «П’ятикнижжя Мойсеєвого» писалась не правдива історія, і навіть не помилкова історія. 

Це взагалі не історія. Це інструкція хуцпістам про те, як з нічого отримати все. Як ми вже говорили, хуцпа втрачає свою силу, як тільки про неї дізнаються люди, більше того – вона обертається проти свого носія. Тому завданням Ісуса і всієї його брахманської організації було викрити фарисейську хуцпу. Це сьогодні, завдяки книгодрукуванню та Інтернету ми можемо легко дослідити «службові інструкції» фарисейства, – і тим не менше, для більшості людей хуцпа вважається чимось неможливим – всупереч досвіду більшовицького терору і Голодомору. А в ті часи це була зброя цілком таємна, а тому ще більше ефективна і небезпечна.


Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your reply will be screened

Your IP address will be recorded