#хуцпа. #евреи. #иудаизм. #сатанизм. часть2
Як ми вже говорили, богоборча ідея хуцпи з’явилася в Єзекиїла після «божих видінь», а якщо виражатися точно – в результаті установлення каналу зв’язку з якоюсь брудною і злобною астральною сутністю. Ця сутність була явно налаштована проти природного порядку та його Творця, була Його противником. Поняття такого противника-богоборця позначається арамейським словом «сатана» або його гелленським відповідником «диявол».
Процес налаштування духовно-інформаційної взаємодії з дияволом детально описаний самим же Єзекиїлем у його книзі.
Спочатку диявол показав йому рукопис, «а він пописаний спереду та ззаду. І було на ньому написано пісні плачу, стогін та горе... І сказав він до мене: сину людський, з’їж цей сувій... І відкрив я свої уста, і він дав мені з’їсти цього сувоя. І я з’їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед» (Єз 2–3). У такий спосіб Єзекиїл отримав початкову дозу інформаційного бруду – і це йому сподобалось. Сталося психологічне перевертання: гірке і неприємне видалось Єзекиїлу солодким і приємним. Відбулась інформаційна фаза контрініціації, тобто падіння вниз, занурення в земне пекло.
Після цього диявол запропонував перейти до матеріальної фази контрініціації, так би мовити, до практики, а саме спекти ячмінний хліб на власному калі і з’їсти його прилюдно. Єзекиїл сказав, що він до такого не готовий. Тоді диявол дозволив йому з’їсти хліб на тваринячому калі. Єзекиїл виконав цей ритуал зневаги до хліба і його демонстративного паплюження, адже пекти і безсоромно поїдати нечистоти треба було на очах людей (Єз 4.12–15). Для людей хліб є святим предметом, тому те, що зробив Єзекиїл, – це брутальне святотацтво.
Більше того: оскільки хліб символізує істинні метафізичні знання, то водночас це був ритуал радикального паплюження, забруднення і спотворення Істини. Це була хула проти Святого Духа – Духа Істини.
Так Єзекиїль здобув досвід безсоромності. Безсоромність є обов’язковою умовою здатності до хуцпи. Далі описується виконання Єзекиїлем різних ритуалів чорної магії, щось на зразок вуду, після чого він остаточно перетворюється на транслятор інформаційного бруду: проклять, погроз, плачу, стогону і страждань, якими густо насичена вся «Книга Єзекиїла». Характерно, що найбільшим гріхом («гидотою») для цитованого в цій книзі диявола є ранкове поклоніння Сонцю: «І сказав він [диявол] до мене: Чи ти бачив, сину людський? Ти знову побачиш гидоти ще більші від цих! І він запровадив мене до внутрішнього подвір’я Господнього дому. Аж ось при вході до Господнього храму, між притвором та між жертовником, було зо двадцять п’ять чоловік: спини їхні до Господнього храму, а їхні обличчя на схід, і вони кланялися до сходу, до Сонця» (Єз 8.15-16). Інтенсивна трансляція сатанізму далі проходить через всі книги, написані школою Єзекиїла. Для більшої переконливості авторство цих книг приписали неіснуючому Мойсею і назвали словом «П’ятикнижжя Мойсея» (Тора). Всі вони перенасичені інформаційним брудом, з цієї причини читання цих книг, як відомо, шкідливе для людської психіки.
Згадані диявольські тексти пізніше були нахабно об’єднані з текстами «Доброї Новини Ісуса Хреста, Сина Божого» в одному збірнику під назвою «Біблія». Тепер, щоб прочитати святу Добру Новину, треба попередньо прочитати удесятеро більше текстів з прокляттями, описом зрад і масових убивств. По-суті, таке поєднання непоєднуваного стало повторенням ритуалу хули проти Святого Духа, здійсненого Єзекиїлом (цинічно-зухвале зміщування святого хліба з нечистотами). Простіше кажучи, Біблія – це хуцпа. Цю святотатську дію з Євангелієм вчинили фарисеї – учні і послідовники Єзекиїла. Євангеліє їх називає «дітьми диявола», що значить духовними прихильниками сатанізму. У буквальному сенсі диявол не може мати дітей, тому що він нетворчий і безплідний. Він може тільки паразитувати на дітях Божих і розтлівати їх. Це подібно на гомосексуалістів, які не можуть мати своїх дітей, тому вимагають права на усиновлення і розтління чужих.
САТАНА, ТОБТО ПРОТИВНИК ТВОРЦЯ
Творець Всесвіту є найбільшим носієм творчості, натомість його ПРОТИВНИК (сатана, диявол), будучи повною протилежністю, позбавлений здатності до творчості. Він сірий, банальний, нудний, брехливий, безвідповідальний, нахабний, нецікавий і нетворчий. Тому вся його псевдотворчість зводиться або до спотворення вже сотвореного (наприклад, плагіату), або до його повного перевертання з ніг на голову.
Відповідно, підхід «дітей диявола» елементарно простий: «праве» заміняється «лівим», «верх» – «низом», «ранок» – «вечором», «чуже» – «своїм»
. Ви скажете, що таке перевертання – це ідіотизм і відверта дурість? А хуцпісти скажуть, що це настільки глибинна мудрість, що вона перевищує можливості вашого недолугого розуму, а ви критикуєте тільки тому, що вам заздрісно. Ви пишете зліва направо? А вони писатимуть справа наліво. У вас рік починається навесні, коли оживає природа? А у них він почнеться восени, коли вона вмирає. У вас доба починається зранку, коли з’являється світло? А вони її починатимуть звечора, коли настає морок. Ще з десяток-другий таких перевертань – от вам і «оригінальна, самобутня традиція». Це не жарт. Перебуваючи депортованим у Вавилоні в кінці 6 ст. до н. е., Єзекиїл отримав доступ до давніх шумерських джерел. Привласнивши описані в них сюжети і розбавивши їх власними родоплемінними переказами, він зліпив «славну історію богообраного народу». Сьогодні цей суперечливий плагіат виглядає очевидним блефом, хуцпою. Наприклад, достеменно відомо, що іудеї ніколи не були в Єгипетському полоні, а історія про народження Мойсея майже дослівно передерта з історії про народження сумерського Саргона, що жив тисячоліттям раніше. Свого часу цю тему зачепив Іван Франко в дослідженні «Сотворення світу», зробленому в кінці 1904 року. А ось що про все це написав сучасний єврейський письменник і наукознавець Айзек Азімов (Isaac Asimov): «Під керівництвом Єзекиїла вчені люди з єврейських вигнанців почали перекладати єврейські легенди та історичні спогади в письмову форму відповідно до тієї схеми історії, яка, на думку Єзекиїла й інших впливових людей, була правильною. Так народилися у своїй нинішній формі ранні книги Біблії... Перелік десяти допотопних патріархів і сам Потоп прийшли, ймовірно, прямо з древніх сумерських записів, збережених вавілонськими жрецями до днів Навуходоносора... Всі ці легенди євреї привласнили собі. Вони узяли вавілонський календар і теж його привласнили... В історії, як ми її маємо тепер в Книзі Буття, говориться, що Авраам і його сім’я прибули в Харран з Ура халдеїв. Можливо, ця легенда відображає фактичну еміграцію з Сумера до Ханаану. Але можливо також, що книжники, які полірували і редагували єврейські легенди, не могли втриматися від того, аби продовжити своє походження аж до початку величної вавілонської цивілізації і дорівнятися в походженні й давнині зі своїми завойовниками» (Азимов А. «Ближний Восток. История десяти тысячелетий». – М., Центрполиграф, 2006).
Тих подій, що описані в Біблії, в історії не було
Так народився світогляд і релігійно-політичний рух, пізніше названий іудаїзмом. Головним носієм цієї антисистеми була відома під різними іменами група іудейської еліти, діяльність якої простежується протягом усієї історії від вавилонського полону і аж до сучасного періоду. Так у 2 ст. до н. е. це була «ксенофобська група пуритан-єговістів, що називалися «хасидим», що означає “благочестиві”» (Грант Майкл. История древнего Израиля / Пер. с англ. – М.: ТЕРРА, 1998. – С. 224). У євангельські часи продовжувачем цієї ж лінії були фарисеї, які тільки себе вважали благочестивими і «мали претензії на особливу святість» (там же). За видатні заслуги основоположник цього руху Єзекиїл згодом отримав титул «батька іудаїзму». Існує прадавня мудрість: «Якщо прагнеш щось збагнути – пізнай, як воно виникло».
Фарисейство народилося з перекручення власної, доволі скромної іудейської традиції і паразитуванні на потужній арійській традиції Сумера, Вавілона та Ізраїля з її перевертанням до навпаки і підлаштуванням під власні інтереси. Тому схильність до перевертання природних основ і присвоєння чужого, до лицемірства та фальсифікацій стала вродженою, фундаментальною, архетиповою рисою секти фарисеїв.
