abramshlimazl (abramshlimazl) wrote,
abramshlimazl
abramshlimazl

страна гниющего шоколада

23561857_1963391850566488_5567052153020159646_n.jpg\
Шалений наступ контрреволюції, самобичування, колотнечі між колишніми союзниками свідчать про те, що ми змінюємось. І що вже навіть не попіл Клааса стукає нам у серце, а все тіло суспільства, тобто свідомої його частини, відкрита рана.
Цілий світ бачив розстріл у прямому ефірі на Майдані, але не варто сподіватися на співчуття. Консумований, комфортний світ європейців не відчув того катарсису і того жаху, що пережили ми. Мені здається, що з часом ми будемо занурюватися у ще більший стрес, бо така природа посттравматичного синдрому. Спершу витіснення жахливих спогадів, а потім болісний приплив.
Ми досі не можемо осягнути масштабів несправедливості, доведеної до абсурду, і такої самої тотальної безкарності.
Навіть більше: жертви винні в тому, що їхні кати не покарані.
 Я маю на увазі оці стогони: за що українців вмирали на Майдані, і за що гинуть наші хлопці на Сході. Ніхто, звісно, не визнає, що вони винні у тому, як нам зараз погано живеться при цій нелюстрованій владі. Але наголошувати на тому, що ці смерті даремні, – по суті те саме. І на це ставить зараз ворожа пропаганда, підмінюючи героїв жертвами.
Добровільна саморусифікація, яка відбувається зараз по всій Україні, має в основі своїй страх перед потенційним окупантом.
Жертва вважає, що якщо буде гарно поводитися, їй подарують життя. За нею не прийдуть серед ночі і не внесуть у розстрільні списки.
 Я певна, що такі списки існують навіть у Львові. Як це було в 1939 році. Масові зачистки і депортації готувались заздалегідь.
Це не стерлося з пам’яті, це в крові. Безкінечні окупації ХХ століття змушували українців виживати і підлаштовуватись. Я бачила дівочий співаник 1947 року, де поміж українських народних пісень були переписані російські.
 Вони не асоціювались з окупацією,ні, їх відділяли від ворога, як відділяють зараз Машу з ведмедями і російський реп українські діти, як дорослі відділяють серіали про російський спецназ від убивць українців на Донбасі.
Хоч ми і не завойовані, і не переможені, але готовність стати жертвою, а не героєм, все ще дуже висока
https://zik.ua/news/2018/02/19/chetverta_richnytsya_maydanu_zhertvy_vynni_u_tomu_shcho_ihni_katy_ne_1268807
Tags: мудаки в шоколаде
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments