November 3rd, 2020

Плохим танцорам вечно что-то мешает.



Я не раз слышал, что демократы хотели бы отменить колегию выборщиков, но из статьи "Тайное голосование - секретное оружие Трампа" узнал еще более интересную вещь. Оказывается, некоторые особо продвинутые из них давно выступают за отмену тайного голосования! Цитата из материала Washington Post от января 2017-го года под названием "Хотите усовершенствовать демократию? Отмените тайное голосование":
Collapse )
шевченко

Українському театру заборонено виступати в Україні, але дозволено в Росії, 1883 р.

Спершу українські театри було заборонено емським указом (1876 р.). В 1880 р. російський чиновник Олександр Половцев проводив ревізію в Київській губернії, і був вражений тим, що тут заборонено навіть співати українською. Він ініціює послаблення заборони української мови і в 1881 році генерал-губернатор Михайло Чертков пише доповідну записку міністру внутрішніх справ із проханням відмінити деякі обмеження 1876 р.:

На основании предложенных соображений, признавая с своей стороны отмену установленных законом 1876 г. ограничений по отношению к малор. наречию и музыке не только возможным, но даже желательным в интересах утверждения в обществе доверия к правительству, я имею честь представить об этом на усмотрение вашего сиятельства, присовокупляя, что по моему мнению литературные и музыкальные произведения на малор. наречии следовало бы поставить в одинаковые цензурные условия с произведениями на общерусском языке.

І це спрацювало, українські театри знову почали розвиватись. Але в 1883 р. наступний генерал-губернатор Олександр Дрентельн знову забороняє виступи українських театрів. І складається така ситуація, що українські театри не можуть виступати в Україні, але можуть виступати в Росії:

"Двадцять пьять років українського театра (спогади та думки)", ст. 282
"Двадцять пьять років українського театра (спогади та думки)", ст. 282
Collapse )

Итальянский архиепископ благословляет Дональда Трампа на битву против Глубинного государства



КАРЛО МАРИЯ ВИГАНО - ДОНАЛЬДУ ТРАМПУ
Архиепископ Карло Мария Вигано, бывший апостольский нунций в Соединенных Штатах, написал письмо в этом году для Национального католического молитвенного завтрака, который проводился в среду 23 сентября 2020 года.




Текст первого письма (нижний ролик):
Collapse )

Підсумки травня. 6 армія і танкові корпуси

6 армія і за кількісним, і за якісним складом була найпотужнішою з усіх, що діяли в боях травня 1942 під Харковом. Вона діяла на головному Харківському напрямі і за задумом мала виконати головне завдання - узяти "першу столицю". Командував нею А.М.Городнянський. Доля з`єднань і підрозділів, що входили до неї, склалася трагічно.

337 стрілецька дивізія (1127 с.п., 1129 с.п., 1131 с.п., командир Бучнєв С.М. (Бушев?). Загинула повністю, у червні розформована.
253 с.д. (Неборак А.А.). Загинула майже повністю, розформована у червні 1942.
41 сд. (Боярський В.І., за іншими даними Баєрський В.Г.) Знищена при спробі виходу з оточення в районі Михайлівки, розформована.
411 с.д. (Пєсочин М.А.). Загинула повністю.
103 с.д. Загинула повністю, розформована.
Точних відомостей про долю ще трьох дивізій - 47, 266 та 248 я не маю, тому залишу знак питвння. Хоча, сумнівів у тому, що вони повторили долі своїх товаришів по армії, мало.
      Отже, усі вісім стрілецьких дивізії, що входили до складу 6 армії, в кінці травня 1942 року припинили існування.
       6 армія мала також у своєму складі потужний танковий кулак. Крім 5гв. тбр., 38, 48 та 37 танкових бригад в тилу чекали наказу в бій 21-й і 23-й танковий корпуси. Але про них в кінці.
      Далі під катом:
  Collapse )

Підсумки травня. 57 армія і 2 кавкорпус

    Далі на захід фланг наступаючих на Харків і Красноград армій прикривала 57 армія в районі Лозової. 2 кавкорпус базувався в районі Мечебилового в резерві. Доля усіх частин, що входили до їх складу, склалася трагічно.
57 армія (командуючий К.П.Подлас).
150 стрілецька дивізія (командир Д.Г.Єгоров). Вела важкі оборонні бої, потрапила в оточення, повністю загинула. У червні 1942 розформована.
317 сд. (Яковлєв Д.П.). Загинула повністю, у кінці травня розформована.
99 сд. З оточення вийшло 1067 бійців і командирів - приблизно десята частина особового складу. Була переформована, брала участь у Сталінградській битві.
351 сд. (Гурський М.У.). Наказом НКО №00134 від 30.06.1942 розформована як така, що загинула.
14 сд. (Шепетов І.М.). Загинула.
Танкових частин армія не мала. Таким чином, 57 армія загинула майже повністю.
І два слова про 2 кавалерійський корпус (Ковальов Г.А.), що знаходився у резерві і вступив у бій фактично з початком розгрому. До нього входили 38-а, 64-а і 70-а кавдивізії. Корпус був повністю знищений і розформований.
  У книзі Кулініча "Кипящие слезы матерей" описується епізод атаки кінноти на німецькі танки в районі Дмитрівки - Петрівського. З шаблями наголо кіннотники кинулися в атаку і загинули всі. З певністю можна сказати, що це були бійці 2 кавалерійського корпусу. Можливо, серед них була 70 кавдивізія на чолі з командиром Миколою Моісейовичем Юрчиком, який загинув 27 травня і похований біля тепер вже закритої школи в селі Дмитрівка Барвінківського району.


   На фото: німецькі танкісти оглядають полонених. Травень 1942

Трагічний фінал. Розбиті Т34/76

Підсумки травня. 9 армія та 5 кавкорпус

      Повернемось до підсумків битви і поговоримо про втрати 9 армії і 5 кавалерійського корпусу.
    9 армія займала оборону на південному сході Барвінківського виступу, забезпечуючи лівий фланг наступаючого угруповання. Командував армією Ф.М.Харитонов, про якого написано книгу і знято фільм "Товарищ генерал". До неї входили:
78 стрілецька бригада. Даних про бойові дії бригади я не знайшов. Бригада розташовувалася на лівому березі Сіверського Донця, тому, треба думати, уникнула оточення і знищення. Поставимо умовний плюс (+).
333 стрілецька дивізія (командир Дашевський ), Два стр. полки дивізії - 1116 і 1120 на момент початку німецького контрнаступу тримали оборону в районі Слов`янська, 1118 відпочивав у Барвінковому. Понісши великі втрати, дивізія відсупила на лівий берег Дінця і зайняла оборону в районі Протопопівки. (поставимо +-)
51 стрілецька дивізія (командир Алієв Б.К). Дивізія понесла втрати, але з часом займала оборону в районі Студенка. Згодом вона відступала на схід, ведучи важкі ар`єргардні бої. В кінці листопада поріділа дивізія розформована.(+-)
335 стрілецька дивізія (полковник Шевченко І.О.). Частина дивізії знищена, частині вдалось перейти на лівий берег ріки. В листопаді 1942 розформована. (+-)
   Далі справи зовсім кепські.
349 сд (командир Рузняєв М.Г.). Оточена в районі с. Мала Комишуваха (точніше - Копанка) Ізюмського району, знищена. Але прапор дивізії вдалося врятувати, тому вона уникнула розформування. За даними пошуковців, в районі Копанки під землею сховані дивізійні документи. (-).
106 сд.
(Лященко М.Г.) Дивізія була зажата у лещатах між танковими корпусами Клейста і Макензена в районі Барвінкового. З оточення вийти вдалося небагатьом. Дивізія під номером 106 успішно дійшла до кінця війни. (+-)
341 сд.
Займала крайній захід оборони армії настику з 57 армією. Ззнищена практично вся, розформована. (-)
Доля танкових бригад армії (12, 15 і 121). Усі три були зосереджені на лівому фланзі армії.
12 тб (Кірнос А.І.). Бригада мала у складі 10 танків (2 - КВ, 8 - Т-34/76). Втратила усі танки, відправлена на переформування. (-)
15 тб. (Колосов М.В.) Спочатку знаходилась у резерві 9 армії, потім вступила у бій спочатку у складі 9 армії, потім перекинута в район Чепеля до складу зведеного танкового корпусу, який створили для зустрічного прориву до 6 армії. Мала у складі на 7.05. 1 КВ, 5 Т34, 10 Т-60; 23.05 мала 20 Т-34 і 9 Т-60.
 Втратила майже усі танки, відправлена на переформування. (+-)
121 тб.
(Радкевич М.М.) Мала 34 танка (в т.ч. 2 КВ, 8 Т-34, 20 Т-60, 2 трофейних Т-ІІІ).  Деталі мені поки що невідомі, але немає підстав говорити, що доля бригади склалась інакше, ніж 12 і 15. (+-)
Нарешті, 5 кавкорпус, що спочатку знаходився у резерві і дислокувався в районі Доагеньке - Курулька - Пашкове. Усі три дивізії корпусу (30, 34, 60) були знищені, їхні залишки обернені на формування 30 кд. Корпус розформований (тобто, -)
    Насамкінець, треба сказати, що доля частин 9 армії порівняно з іншими частинами напряму склалася ще непогано. В провалі під Харковом було звинувачено її командуючого Ф.М.Харитонова. І лише заступництво Василевського врятувало командуючого 9 армією від трибуналу.

Харківська битва. Втрати

    До кінця травня битва відгриміла. І постає питання, яке цікавить усіх - які втрати понесли воюючі сторони?
   Про втрати противника я говорити не буду. Спробую оцінити втрати військ Південно-Західного напряму.        Але є одне "але". Воно добре відоме: ніхто й ніколи вже не скаже цифру, наближену до ідеалу точності.      Підрахунок своїх, а надто ворожих втрат є процесом крихким і залежним від багатьох факторів. Від того, наступає армія чи відступає, а надто тікає. Від добросовісності штабів. Від менталітету, врешті. В усіх арміях усіх війн бували і є неточності в обліку втрат, але все-таки в нас ця справа була вкрай занедбана.
   Доказом того може бути Наказ про персональниий облік втрат незворотних втрат на фронтах №0270 від 12 квітня 1942 року, в якому, зокрема. говориться: «…учет личного состава, особенно учет потерь, ведется в действующей армии совершенно  неудовлетворительно. Многие войсковые части не посылают родственникам погибших установленных извещений, а штабы соединений не высылают своевременно в центр именных списков погибших…
…В результате несвоевременного и неполного представления войсковыми частями списков о потерях получилось большое несоответствие между данными численного и персонального учета потерь. На персональном учете состоит в настоящее время не более одной трети действительного числа убитых. Данные персонального учета пропавших без вести и попавших в плен еще более далеки от истины.»
    Я недаремно виділив шрифтом слово "персональний". Чи означає це, що 10 місяців війни облік втрат вівся знеосіблено? Важко в це повірити, але... Не думаю також, що після виданого наказу облік втрат кардинально покращився. Знаючи наш менталітет і наші порядки. Одним словом, втрати можна лише оцінити, а не вгамувати спраглих до точної цифри повністю.
При цьому зауважу, що мої підрахунки (вірніше, спроби систематизації) далеко не претендують на ідеальність і покликані лише спонукати до роздумів, а не до карбування цифри на граніті.
  І "таки да" - я жива людина і маю право на помилку.


Дані архіву МО СРСР представляють втрати військ ПЗН в Харківській битві таким чином:
Соединения
и
части
Потери
людей
Потери
 танков
Потери
орудий
Потери
минометов
Потери
лошадей
6 армия, группа Бобкина 148325 468 1000 1632 32248
57, 9 армия, 2-й и 5-й кавкорпуса 60696 84 564 1646 25378
21 армия 12190 н\д н\д н\д н\д
28 армия 24507 100 62 н\д н\д
38 армия 17728 н\д 20 н\д н\д
Другие части 3212 н\д н\д н\д н\д
Итого 266927 652 1646 3278 57626
При цьому, нас цікавить у даному випадку втрати армій, які загинули в котлі на південному напрямі удару, тобто, перші два рядки таблиці. Незворотні людські вртати, згідно з ними, становлять більше 200 тисяч бійців і командирів.
  Далі під катом:

Collapse )

Командир 270 стрілецької дивізії З.Ю.Кутлін. Загинув 25.05.1942 р. у Бузовій балці поблизу с. Секретарівка нинішнього Барвінківського району. Похований у м.Барвінковому на Меморіалі Слави

Травень 1942. Кульмінація і розв`язка

   Останній тиждень катастрофи під Харковом виглядав приблизно так:    
         19 травня.
          4.30. Авіація ПЗН наносить бомбові удари по переправах через р. Береку в районі В.Комишувахи з метою перешкодити рухові німецьких військ на північний захід.
            Командування ПЗН віддає наказ військам припинити наступ на Харків. З військ 6 армії створено групу Костенка з метою ліквідації прориву німецьких військ. До групи входять п’ять стрілецьких (253, 41, 266, 393, 270), дві кавалерійські (26, 49) дивізії, дві танкові бригади (57, 48).
            Залишки 9 армії переходять на лівий берег С.Дінця і займають жорстку оборону.
            20 травня.
            Румунський 6 корпус починає наступ в районі Лозової на північний схід з метою перешкодити відходу радянських військ з «мішка», обриси якого почали вимальовуватися.
            16 т.д. німців повертає фронт на захід для допомоги румунам.
            21 травня.
            На північному заході виступу німці кидають у бій 3 танкову дивізію назустріч 14 т.д. Танкові кліщі тягнуться назустріч один одному.
            Німецька 14 т.д. з боєм бере село Протопопівку на березі Дінця. До Балаклеї лишається 20 кілометрів, щоб замкнути кільце.
            22 травня.
            14 танкова дивізія виходить до сіл Чепель і Байрак. В оточенні опинилися війська трьох армій ПЗФ: 6-а, 57-а та армгрупа Л.В.Бобкіна.
            343 стрілецька дивізія оволоділа Ізюмом. Але цей локальний успіх не позначився на загальній картині подій.
            23 травня.
            Дві німецькі танкові дивізії – 14 з півдня і 3 з півночі з`єднались і остаточно закрили кільце навколо військ ПЗФ.
            О 12.00 румунські війська оволодівають Лозовою.
            24 травня.
            Був прохолодний дощовий день, тому авіація противника дала перепочинок оточеним. Уся маса військ посунула на схід до рятівного Дінця.
            Усе ясніше вимальовується ядро «казана» - село Лозовенька нинішнього Балаклейського району, куди стікаються війська. Командування фактично втрачає контроль над величезною масою людей, коней і техніки.
            Балка Михайлівський лог стає епіцентром боїв. Німецька 60 мотопіхотна дивізія з району радгоспу «Степок» здійснює вилазки і вогнем артилерії та танків поливає скупчення радянських військ. Лозовенька кілька разів переходить з рук в руки.
            Значна група радянських військ (за різними оцінками 10-20 тисяч) усе ж прорвалася на лівий берег Дінця.
            25 травня.
            Командування ПЗН здійснює відчайдушну спробу деблокувати оточених. Для цього створюється звідний танковий корпус, до якого входило більше 100 танків. Корпус зосередився в районі села Іванівка. З переправою на правий берег важких танків КВ виникли проблеми,. Тому введення їх у бій відбулося із великим запізненням, можливо, це стало фатальною обставиною. Назустріч корпусу із заходу проривалася зведена група із залишків 5 гвардійської танкової бригади, 37, 38, 43 тбр., 198, 199, 130, 131 тбр;  4 і 23 мотострілецькі танкові бригади. Грандіозна танкова битва розгорілась в районі Лозовенька – Чепель. З оточення вдалося вийти небагатьом – приблизна 5000 бійцям і всього 5 танкам.
            26 – 27 травня.
Земний апокаліпсис в районі Лозовенька – Степок – Чепель. Окремі групи радянських бійців масово намагаються вирватися з оточення. Командування фактично немає. Німецькі мобільні групи з пануючих висот розстрілюють натовпи солдат і тікають з їхнього шляху, бо розлючені радянські бійці, що втратили надію, змітають усе на своєму шляху.
           28-30 травня.
Битва закінчилася. В полон беруться групи і окремі бійці, що виходять із балок, байраків і плавнів. Над півднем Харківської області настає немирна тиша.
   

25 травня 1942 року. Фінальний акорд Харківської битви       

"Фрідріх І". Початок

  17 травня 1942 року - один з найзагадковіших і найтрагічніших днів в історії Другої світової війни. Німецьке командування розпочало операцію "Фрідріх Перший" - настільки очевидну,. що задум її був зрозумілим, мабуть, останньому старшині роти; і тим не менше - успішному. Що було причиною засліпленості командування Південно - Західного напряму, можна припускати безкінечно. Як на мій скромний погляд, це була самовпевненість на межі з чванством - "немає фортець, які б не взяли більшовики"; і, по-друге, недооцінка можливостей противника.
  Перші два дні привели до розгрому 9 армії і переведенню її решток на лівий берег Сіверського Дінця.

 
17 травня. О 4.20 німецька авіація почала безперервні бомбові удари по передньому краю 9 армії і переправам через Сіверський Донець. О 5.45 почалася німецька артпідготовка, а через дві години на передній край 9 армії посунули війська противника.
         Удар наносився з двох напрямів «ножицями». Із району Краматорська-Слов`янська наступав 44 армійський корпус, відомий ще як «група Клейста» (16 т.д., 257, 384, 68 п.д. та 101 л.п.д. у другому ешелоні). Вісь удару пролягала вздовж правого берега Дінця у напряму Довгеньке – Ізюм. Завдання: відрізати частини 9 армії від переправ через Донець і оточити їх.
         Із району Олександрівки удар на північ наносив 3 танковий корпус німців («група Макензена»). До її складу входила 14 т.д., 1 гірсько-піхотна (єгерська) дивізія, 101 л.п.д., в другому ешелоні йшла 60 мотопіхотна (панцер-гренадерська) дивізія. Завдання: вийти на рубіж с. Велика Комишуваха з метою розсікти радянські війська і разом з 44 а.к. оточити 9 армію.
         Вже опівдні група Клейста вийшла на рубіж Курульської балки і закріпилася на ньому фронтом на захід (до Барвінкового). В той же час вістря удару було повернуте на північ. Опівдні було захоплене село Довгеньке, де містився командний пункт 9 армії. Надвечір передові загони німців підійшли майже впритул до Ізюма. Ф.Харитонов об 11.00 перемістив штаб армії на лівий берег Дінця. Вся друга половина дня йшла у боях за переправи, куди стікалися відступаючі радянські війська.
Корпус Макензена наніс головний удар у стик 106 і 341 дивізій. Вже опівдні передові частини 14 т.д., розсікши оборону 106 дивізії, вийшли до ріки Сухий Торець східніше Барвінкового. В самому місті оборони не було, бо Барвінкове вважалося глибокою тиловою базою (незважаючи на те, що фронт пролягав в 20-30 кілометрах на південь від міста). Тут стояв на відпочинку 1118 полк 333 с.д., навчальний батальйон 106 с.д., 143 медично-санітарний батальйон і госпіталь, склади, ремонтні майстерні тощо. Західніше Барвінкового німці відтіснили війська 57 армії. «загнувши» лінію фронту в бік Лозової. О 17.00 місто було захоплене ворожими військами. Далі на північ в обороні 9 армії зяяла діра. 
         Невірно думати, що командування ПЗН увесь день знаходилось в прострації. Вже о 16.00 начальник штабу ПЗН І.Баграмян видав бойове розпорядження, в якому наказувалося резервному 2 кавкорпусу, який містився в районі села Мечебилового, вступити в бій і знищити ворожі війська. З цією ж метою розгортався 23 танковий корпус, який так і не був введений у прорив під Харковом. Але по-перше, час було згаяно, а німецький наступ набрав обертів. Складно уявити великий військовий організм, який у лічені години розвертається на 180 градусів.
18 травня. Вранці 16 т.д. захопила велике село Кам`янку, а о 13.00 – Ізюм (щоправда, ненадовго). 14 танкова дивізія вийшла до сіл Велика Комишуваха і Грушуваха та зупинилась фронтом на північ і захід. О 15.30 дві німецькі танкові дивізії зустрілися в районі цих сіл. Таким чином, кільце оточення замкнулося навколо тих частин 9 армії, які не встигли відійти за Сіверський Донець.

         У першому котлі в районі сіл Велика і Мала Комишувахи було фактично знищено чотири дивізії 9 армії і вирішена доля наступаючих на Харків і Красноград 6 армії та армгрупи Л.В.Бобкіна. Тепер основні події битви перемістилися від Ізюма – Барвінкового на північ і захід.


Німецька оперативна карта за 17.04.1942 р.


 

Харківська битва 1942 р. Хронологія. Частина 2

Радянський наступ. 11-16 травня

    11 травня. Війська Південно-Західного фронту зайняли позиції для наступу на Харків. На південному крилі фронту це були 6 армія А.Городнянського та кінно-механізована армійська група Л.Бобкіна.
  12 травня. О 6.30 почалася артпідготовка, а через годину радянські частини перейшли у наступ. За перший день наступу війська 6 армії просунулися уперед на 12-15 кілометрів. На півдні КМГ Л.В.Бобкіна силами 393 та 270 с.д. при підтримці 7 танкової бригади подолали до 15 кілометрів і вийшли до ріки Оріль та захопили плацдарми на західному березі.
13 травня. КМГ кинула в бій 26 та 49 кавалерійські дивізії і просунулись уперед ще на 20 кілометрів.
  14 травня. Противник залишив Верхній Бишкин і Велику Береку. Глибина прориву сягнула 25-40 кілометрів, ширина до 55 кілометрів. Ближче до фронту підтягнутий 23 танковий корпус, але в бій введений так і не був. На півдні КМГ взяла з боями Козачий Майдан, Розсохувату, Улянівку і опинилися в 20 км. від Краснограда.
  15 травня. Противник помітно активізувався. 411 і 266 стрілецькі дивізії вийшли до р. Берестової і форсували її. 47 с.д. вийшла до Сіверського Дінця. 253 с.д. зав’язала бої за В.Гомольшу. На півдні 270 та 393 дивізії перерізали залізницю Харків – Дніпроперовськ.
  15-16 травня. В район Краматорська-Слов`янська прибуває німецька 16 танкова дивізія. Здається, що цей маневр в штабі Тимошенка не помітили. Або проігнорували...
  16 травня. Радянські частини просунулися вперед ще на 8-12 кілометрів. Але темп наступу помітно знизився. Ні 21, ні 23 резервні танкові корпуси введені у прорив так і не були. Частини 6 армії зупинилися в двох кроках від Мерефи і Змійова. До Харкова лишалось якихось 20-30 кілометрів, які так і не були подолані. На півдні КМГ мала більший успіх: 6 кавкорпус захопив мости через ріку Берестова і з трьох боків оточив Красноград. Це були останні значні успіхи. 17 травня усе змінилося.
  Аналіз подій 12-16 травня викликає низку питань і приводить до певних висновків.
1. 6 армія А.Городнянського мала в своєму складі вісім стрілецьких дивізій, 2 мотострілецькі бригади та 10 танкових бригад, не рахуючи частин інших родів військ. Це була найпотужніша сила Південно-Західного напряму, на яку покладалось основне завдання – визволити Харків. Але вона його не досягла з ряду причин. Першою було повне панування противника в повітрі. Другою – зволікання з вводом у прорив двох резервних танкових корпусів – 21 і 23. 17 травня обстановка повністю змінилася, і військам довелося виконувати вже інші завдання.
2. Кінно-механізована група Л.Бобкіна, значно скромніша за складом, могла б виконати свою задачу (вона його практично й виконала) – узяти Красноград і перерізати сполучення між німецькими армійськими групами у районах Харкова та Дніпропетровська. Але невиконання своєї задачі 6 армією знівелювало успіх КМГ.
3. Контрудар німецьких (+румунських тощо) військ у фланг і особливо тил ПЗФ не те що читався, він був прописаний жирним шрифтом! Пояснити повне ігнорування цього факту керівництвом напряму можна лише одним – кричущою самовпевненістю.
  Настав трагічний день 17 травня.

Травень 1942. Хронологія подій

   Почну з хронології.
18 - 30 січня. Барвінківсько - Лозівська операція, в результаті якої утворився "Барвінківський виступ". Про неї я вже писав 16 січня цього року.
Січень - березень - квітень. Три місяці на виступі ідуть безрезультатні кровопролитні бої, в яких обидві  сторони несуть важкі втрати.
10 квітня. В Ставку Верховного Головнокомандування представлено план з оволодіння Харковом - план Харківської операції. Згідно з ним, головний удар мав наноситися з Барвінківського виступу.
7 травня. Початок боїв за Маяки – велике село неподалік Слов`янська. Частина сил 9 армії Ф.М.Харитонова намагалася відсунути німецькі війська далі від лівого флангу Барвінківського виступу і при нагоді захопити Слов`янськ і Краматорськ – великі центри концентрації німецьких військ.
7-12 травня. За Маяки точаться кровопролитні безрезультатні бої.
12 травня. Знекровлені частини 9 армії припиняють активні бойові дії і переходять до оборони. Жодна з поставлених задач вирішена не була. Пізніше невдачу «частной операции» під Маяками поставлять у вину командуючому 9 армії Харитонову. Операція під Маяками фактично стала прологом трагедії військ південно-Західного напряму.



Німецька оперативна карта за 11 травня 1942 року

Трагічний ювілей

   75 річниці Харківської битви 12-30 травня 1942 року присвячується.  
    Років десь із десять тому я написав досить велику статтю про трагічні події травня 1942 року. Статтю навіть почали друкувати в одній з партійних газет – як я зрозумів для підняття рейтингу. До кінця справа не дійшла: редактор зателефонувала мені і, вибачившись, повідомила, що публікацію припиняють через шалений спротив відомої політичної партії, у старих членів якої моя стаття викликала обурення. Я був здивований, адже жодних партійних реклам і злободенностей в моєму матеріалі не просліджувалось.                 Причина була одна: автор «посягнув» на основи Великого Міфу про війну. Міфу, десятки років створюваного комуністичною пропагандою. Одразу ж слідом в тій же газетці вийшла «розгромна» стаття-памфлет, в якій ваш покірний слуга розрівнювався з землею. Мені закидали непрофесіоналізм, антикомунізм (???) і очорнювання великих полководців Тимошенка й Баграмяна. Словом, автор(и) памфлету сповна скористалися тим, що опонент не міг нічого сказати у відповідь.
      Щодо непрофесіоналізму. Єдиним критерієм професіоналізму може служити ретельність і об’єктивність при дослідженні історичних фактів, а не диплом вчителя історії, виданий у заштатному вузі. В нас історію досліджували й зараз часто досліджують «професори конформізму», пристосуванці й кар’єристи-поденники. Як сказав хтось із великих, «університет розвиває усі якості, в тому числі і дурість». По-друге, я взявся за дослідження подій у місцях, в яких прожив половину свого життя. Я не лише дослідив архівні матеріали і мемуари, наукові та науково-популярні статті з теми, а й об`їздив та сходив ногами – що суттєво – усі оті степи, балки і яри, де 75 років тому розгорталися чи не найтрагічніші події Другої світової війни. Тобто, не лише «на бумаге, а и по оврагам». Польові дослідження дають не менше, а часто – більше для розуміння перебігу подій.
        Звичайно, в тексті можливі були помилки (в морі номерів стрілецьких дивізій, танкових бригад тощо легко втонути), але загалом вважаю, що цілісну картину створити мені вдалося.  Беручи до уваги, що нині Харківська битва описана вже досить детально, свої матеріали мені хотілося б подати у вільному стилі, використовуючи деякі раніше не опубліковані факти. Інакше кажучи, це не буде та сама стаття, а швидше реферат з елементами хронології і цікавими фактами й документами. Скільки місця це займе і скільки на це піде постів, мені ще невідомо. Читайте далі:

Collapse )
Морпіх

Валерій Воронов (Вольф): "Більшість не буває права апріорі"



Валерій Воронов, позивний Вольф, один з найстаріших членів УНА-УНСО, ветеран двох локальних війн 90-х, перший начальник штабу ДУК "Правий сектор", колишній голова управління спецоперацій Української Добровольчої армії, нині розвідник у 503-му ОБМП, відповідає на ваші питання, зібрані з трьох соцмереж: Facebook, Youtube і Livejournal.

Перед вами - жива двогодинна розмова, без скорочень, нарізок і цензури, без бажання сподобатись - адже погляди Вольфа багатьох здивують; достатньо сказати, що він український монархіст. В цілому Вольф відповів приблизно на 70 питань. Для швидкої і зручної навігації під відео на ЮТуб зроблені таймкоди.

Прошу про максимальну кількість переглядів, адже з мого боку це була просто колосальна робота - починаючи з того, як переконати абсолютно непублічну людину записати відеоінтерв'ю, і закінчуючи монтажем. На все про все у мене пішов майже тиждень.

Висвітлені у відео питання:

Collapse )

Евреи России во время Первой мировой войны

С Россией они разделались. Теперь Америку рушат. Даже интересно, удастся ли? Ведь с тех пор все командные посты там и во всем мире захватили.

Железо против золота (начало)


«Золото убило больше душ, чем железо тел».
Вальтер СКОТТ.

«Стать евреем нельзя, но и перестать быть им невозможно».
А.С. ШМАКОВ.

«…Каждый еврей должен помнить, что его судьба тесно и неразрывно связана с судьбой общего освободительного русского движения».
П.Н. МИЛЮКОВ.


Реальным сообществом, из которого действительно рекрутировались шпионы, были евреи прифронтовой полосы. Что бы ни утверждали их соотечественники и нынешние политкорректные историки, а на этот счет имеются всё же неоспоримые свидетельства…
В 1911 г. в специальной статье «О разноплеменности в населении государств» известный военный деятель и, что немаловажно, большой либерал Д.И. Милютин определенно утверждал: «…Неприятель найдет в еврейском населении готовых к его услугам шпионов, проводников и всякого рода ловких агентов» (Е.Ю. Сергеев «“Иная земля, иное небо…” Запад и военная элита России (1900-1914 гг.)». М. 2001. С. 194).
Все эти рассказы современных глашатаев толерантности о «добросовестной службе множества евреев», о «героизме солдат-евреев» и верности их России – не более чем отдельные факты, никак не могущие подменить собою основной гораздо более репрезентативной тенденции.
Командиры всех расквартированных перед войной на западной границе Империи воинских частей прекрасно знали, чего можно было ждать от местного еврейского населения.
Назначенный незадолго до открытия боевых действий командиром 10-го Донского казачьего полка генерал П.Н. Краснов писал, что мобилизационная часть его полковой канцелярии обладала не только «австрийскими до Львова и Перемышля» картами, но и сведениями о «дислокации австрийских войск с именами всех начальников, до командиров эскадронов, включительно». По его словам, они постоянно уточнялись и перепроверялись. Указывал он и на источник этих сведений: «…Часто можно было видеть по вечерам полкового адъютанта Константина Помпеевича Бочарова, где-нибудь в укромном месте в таинственной беседе с подозрительного вида евреем, а после таковой беседы появлялись исправления в дислокации и списках австрийцев в Раве Русской, в Ржешуве и других городах приграничной полосы» (П.Н. Краснов Полн. собр. Соч. Т. 13. Подольск. 2010. С. 418).
Приезжавший в июне 1915 г. в Барановичи и имевший с протопресвитером Георгием Шавельским продолжительную («около трех часов») беседу главный раввин Москвы Яков Мазе, пытавшийся убедить своего соплеменника «повлиять на Верховного» в благоприятном для евреев смысле, утверждал, что «все нападки на евреев преувеличены, что евреи, – как и все другие: есть среди них очень достойные, мужественные и храбрые, есть и трусы; есть верные Родине, бывают и негодяи, изменники. Но исключение не может характеризовать общего. Всё еврейство – верно России, желает ей только добра. Огульное обвинение еврейства является, потому, вопиющей несправедливостью, тем более предосудительной и даже преступной, что оно может повести к тяжелым кровавым последствиям» (Протопресвитер Георгий Шавельский «Воспоминания последнего протопресвитера Русской Армии и Флота». Т. 1. С. 273).



Яков Мазе (1859–1924) – главный раввин Москвы с 27 октября 1893 г.
В 1914 г. от имени евреев Москвы он докладывал Императору Николаю II в Большом Кремлевской Дворце об устройстве в московской хоральной синагоге лазарета для раненых. В июле 1921 г. произошла встреча Мазе с Лениным. При этом принимавший в ней участие М.И. Калинин выразил якобы недоумение, почему «евреи не идут рука об руку с коммунистами, так как после революции они много приобрели»: https://ru.wikipedia.org/wiki/Мазе,_Яков_Исаевич

Система доказательств весьма изощренная, успешно применяемая и до сих пор. Однако – обратите внимание – о. Георгий, происходивший из семьи, вырвавшейся из затхлой и удушающей атмосферы черты оседлости, а потому хорошо знавший, что скрывалось под привлекательной упаковкой внешнего гуманизма, вынужден был всё же охладить пыл красноречивого раввина: «Как ни тяжело было мне, но я должен был рассказать ему всё известное мне о поведении евреев во время этой войны. Он, однако, продолжал доказывать, что все обвинения евреев построены либо на сплетнях, либо на застарелой вражде известных лиц к евреям» (Там же).
Collapse )

Flag Counter

777
  • v_n_zb

Зеленский пообещал распустить Раду, если завтра не примут его закон

.
Зеленский опустился до прямого шантажа, о чем не стесняется сообщать в прямом эфире. Находясь в компании единомышленников (сирожв лещенко, залищук, шабунька и остальная пиздобратия) Зеленский пообещал распустить парламент, если нардепы не найдут в себе мужества "один раз нарушить Конституцию по требованию народа". КС, утверждает Зеленский, поддерживает только 2% населения, поэтому можно его "сносить".

Collapse )


Подписаться на Telegram канал v_n_zb