Настав час конструктивної роботи, більш небезпечної для діючої системи.

Я вважаю, що масові акції протесту мають сенс лише дуже епізодично, лише для того, щоб час від часу засвідчувати свою незгоду, своє бажання щось змінювати, щоб ідентифікувати потенційних однодумців, щоб приблизно хоча б уявляти кількість людей, які незадоволені існуючим станом життя, які хочуть щось робити.
От для того час від часу потрібні такі масові акції. Їх можна по-різному називати – мітингами, народними віче, маршами, пікетуваннями – залежить від масштабів та місця проведення. Усе це має організаційно-показовий сенс, можливо, ще як концентрація сили, щоб один від одного підзарядитись енергетично і емоційно.
Але в такому вигляді, в якому був останній Майдан, з довготривалим стоянням на одному місці, мені здається, ми це вже переросли.
Настав час конструктивної роботи, більш небезпечної для діючої системи. Якщо ми хочемо зламати одну систему, потрібно створити іншу.
А просто акції протесту, хаотичні, емоційні, якими б вони не були правильними за своїм посилом, не є системними. І, на жаль, наш останній Майдан 2013-2014 років теж не став системним.
Він зав’язав багато вузликів, познайомив багатьох людей, перевірив багатьох людей на ділі.
Але тієї системи, про яку я мріяв, не було створено. Адже на Майдані я неодноразово казав, що для мене перемогою Майдану можна буде назвати не усунення Януковича від влади, а утворення нової суспільної платформи, нового фундаменту для майбутньої країни.
Якщо ми говоримо про стратегічну перемогу
. Тому що усунення від влади Януковича – це тактична перемога, якою вчергове скористалися зовсім не ті люди, які мали би цим скористатися.